дуже прошу усіх вас дочитати до кінця. це Олександр. боєць, який пройшов крізь таке пекло, що більшість із нас не зможе навіть уявити. у вересні минулого року на Покровському напрямку він отримав важку мінно-вибухову травму. один із уламків пройшов через орбіту ока. Ока немає, а в голові досі залишаються металеві фрагменти, які лікарі просто не ризикнули виймати. одразу після поранення Сашко взагалі не ходив і не розмовляв. спочатку була реанімація і боротьба за життя, а потім нескінченний, виснажливий майже річний марафон лікарнями. у такі моменти здається, що доля остаточно відвернулась. але якщо війна і вчить нас чогось, то саме тому, що людина здатна кинути виклик і перебороти найважчі випробування. увесь цей час поруч із ним була дружина, яка їздила за ним усюди, тримала за руку і не давала здатися. батьки у Сашка вже літні, тому весь цей титанічний психологічний та фізичний тягар ліг на її плечі. і знаєте що? вони вигризли величезний прогрес. Сашко, який лежав абсолютно нерухомо, сьогодні сама розмовляє, самостійно одягається, ходить без сторонньої допомоги, дивиться в телефон і повертає собі контроль над цим світом. для людини з такою травмою голови це не просто медичні показники. це справжнє диво, помножене на залізну волю. але зупинятися не можна. мозок і тіло бійця потребують подальшої професійної реабілітації, щоб повернути його до максимально повноцінного життя. нажаль це коштує чималих грошей. наша допомога Сашку - це навіть не благодійність у звичному розумінні. ми з вами не маємо права пройти повз чоловіка, який віддав за нас же своє здоровʼя, а тепер продовжує свій рух вперед всупереч усьому. Олександра треба підтримати. його боротьба триває, і ми маємо бути в ній присутні. кожні наші донати й поширення - це його наступний крок. банка: send.monobank.ua/jar/4FanmS3…