Крикнув із дворової історії з 1990-х про бабку, якій дітвора дала поганяло «Скутер». Бо її внучку звали Фаїна, і коли бабка виходила на балкон гукати її… ФАЯЯЯ!!!
Нахапався психології і дійшов висновку, що за годуванням білок стоїть нереалізоване бажання відчувати себе потрібним. Тобто не об’єктивна потрібність, а її переживання.
Добре, хоч білки психоаналізом не страждають. Для них ти – в кращому разі безпечне дерево з горіхами.
“Притулок пророцтв” не просто дуже погана книга. Неймовірно, що в неї той самий автор, що й у “Квітів для Елджернона”. Навіть не прірва, а два полюси літератури. Нема на це ради в моїй голові.
Три роки тому в цей день закривав купальний сезон на Безлюді. А вечором зустрічав на площі Влада, який повернувся з-під Андріївки у відпустку.
Інколи здається, що десятиліття пролітає надто швидко. А інколи три роки – це не менш як вічність тому.