ENG/UA || FUCK AI || russians DNI ||
crypto hell
Joined September 2013
- Tweets1.3K
- Following238
- Followers1.2K
- Likes3.5K
chreon: pre RE8 break up
1/3
— Тоді знаєш що? З мене, блять, досить!
Кріс жбурляє зі стола речі і склянка з водою гучно розбивається об підлогу. Леон здригається від шуму і вперше за весь час їх стосунків це звучить не як типова сварка, що закінчиться примиренням — це звучить як кінець.
— Роби відтепер що хочеш, я втомився від тебе і твого непробивного его, — говорить він, — я заберу свої речі пізніше.
Редфілд розвертається і покидає квартиру, гучно закриваючи за собою двері, ніби ставлячи крапку. Він ніколи не йшов з дому коли був злий, і ніколи нічого не руйнував, а тепер зробив усе, що змусило Леона усвідомити, що він довів його своїми вчинками до… їх розставання.
Він дивиться на безлад на підлозі та не розуміє, що відбувається. На хвилину світ зупинився і тиша впала на нього тривогою: та тиша, коли не чуєш навіть власного дихання, ніби ти втрачаєш слух.
Вони зустрічались чотири роки, два з яких були заручені. Планували весілля після завершення усіх змін на роботі — справжнє, щоб усім друзям та близьким було зручно, з заброньованим ще рік назад залом для святкування, вечіркою до самої ночі. Внесли перший депозит за будинок, що має бути готовим до заселення через сім місяців. Спільна відпустка закордоном, квитки на концерт через три тижні. Вони планували своє життя і почали думати про майбутнє так, ніби не загинуть завтра, і вперше в житті Леон почав думати, що мрії дійсно здійснюються, якщо сильно захотіти.
Він знайшов людину, заради якої хотів жити. Кріс був для нього всим — найкращим другом, неймовірним коханцем, опорою та партнером, в стосунках з яким ти впевнений, що цей світ не такий жахливий, як йому завжди здавалось.
Він не знав, як жити без нього. Це було так безглуздо, покладатись на іншу людину та відпустити свої страхи, тому що Редфілд показав йому, як це — бути собою. Частіше крихким, ніж зібраним, сентиментальним, бажати банального кохання і не соромитись цього. Говорити про свої страхи, говорити про почуття, говорити про те, що не подобається. Говорити, просто говорити будь-що і не боятись, що тебе будуть вважати слабким чи дивним.
Тієї ночі він вперше за довгий час плакав один — в холодному ліжку, чекаючи дзвінка, повідомлення чи звуку відкриття дверей. Леон не знав, де зараз Кріс, в кого він зупинився, чи думає про нього; все, що йому потрібно було зробити Кеннеді, щоб уникнути цього — це перестати вважати, що своєю жертвою він рятує їх двох.
Кріс завжди хвилювався за нього більше, ніж Леон за Редфілда. У нього були люди, які завжди прикриють, його місії були стратегічно вивіреними та усі плани затвердженими, в той час як робота Леона в полі трималась на несподіванках та планах, які завжди йшли не так. І в цей раз йому потрібно було поїхати з командою, а натомість він знову обрав пістолет за друга та координатора за янгола-охоронця. Кріс благав, ніби відчуваючи небезпеку, а Леон вкотре не послухав.
Редфілд просив звʼязатися з ним, якщо щось піде не так. Він прилетить, допоможе, захистить і уся бюрократія все рівно вляжеться, тому що головне, щоб Кеннеді був живий. І з ним звʼязалися, але пізно. І це зробив не Леон, а Інгрід, яка повідомила, що з ним немає звʼязку; Кріс вже був в літаку, коли їм повідомили, що Кеннеді врятувала інша спецгрупа, тому що координаторка звʼязувалась з усіма, аби встигнути.
І тепер він тут. Живий мрець, життя якого було зруйноване егоїзмом про те, що він може відволікти свого нареченого від інших важливих речей. Господи, думаючи про це зараз, як це безглуздо звучить — Кріс не був йому якимось знайомим приятелем, він був частиною його життя. Невідʼємною, коханою та найважливішою частиною.
Леон ніколи не кохав так сильно. І тепер, зруйнувавши все, він не розумів, що йому робити далі.
2/3
На третій день Леон здався. Він провів усі вихідні в ліжку і практично нічого не їв, а організм був зневоднений від постійних сліз, які звідкись ще мали змогу братись. І коли гордість остаточно зникла з його тіла, він зателефонував перший в надії, що зможе усе якось виправити. Леон навіть не знав, що скаже; він ще ніколи не сумував за чужим голосом так сильно. Вони розлучались на тижні і навіть до двох місяців могли не чути і не бачити один одного, але Кеннеді знав, що вони врешті зустрінуться і усе буде добре.
Коли після першого гудка йому говорять, що абонент поза зоною досяжності, він розуміє, що його просто заблокували. Що Кріс знав, що він буде телефонувати, і заздалегідь попіклувався про те, щоб навіть не бачити його імені на телефоні, і це провокує нову хвилю тривоги та болю, від якого Леон просто відвик.
На роботі навіть не запитують за нього — він проводить ще два дні в ліжку і ігнорує дзвінки Джилл, яка скоріш за все вже вислухала про них від Редфілда і хоче почути усі сторони. А коли в двері з силою стукають, він не реагує — якби це був Кріс, він би зайшов сам.
Можливо Леон топить сусідів. А, можливо, хтось просто помилився квартирою.
— Відкривай, Леон, — він чує крик Валентайн, яка верещить на декілька поверхів вверх та вниз, — я бачила твоє авто на стоянці!
Це були довгі метри до дверей, які він відкриває з втомою.
— Воу, Кеннеді, що з тобою? — жінка оглядає його і робить крок назад.
Він не приймав душ і не чистив зуби. Під очима синці, а обличчя набрякло від сліз, як і очі, які досі блищали та були червоними — в правому лопнув капіляр.
— Я можу зайти?
— Якщо ти за його речами, то ні, — Леон відвертається, стискаючи ручку дверей сильніше.
— Якими речами? Про що ти?
— Ми, — голос підводить його і чоловік кусає губу, розуміючи, як боляче це визнавати в слух, — ми розірвали стосунки.
Він не хоче нікого бачити і вже збирається закінчити цю розмову, коли подруга відводить його в сторону і зачиняє за собою двері, серйозно говорячи:
— Я швидше зʼїм свої труси, ніж повірю, що це сталось, — вона підіймає його обличчя за щоки і зітхає: — Леон, він просив мене перевірити тебе. Він в Європі.
Кріс вже рік займався справою в Румунії, про яку майже нічого не говорив — це витягувало з нього всі сили, як і рекрутинг в загін, який він збирає самостійно після втрати команди в соляних шахтах Бейкерів. Він був повністю в задачах, підвищенні до статусу капітана, не спав ночами і все ж знаходив час для їх стосунків та життя, як і спільного майбутнього. Кращого, тихішого та безпечнішого.
— З ним усе добре, — Джилл саджає друга на стілець і озирається, спостерігаючи тільки бардак, — просто десь загубив телефон. Він звʼязався зі штабом тільки щоб попросити мене провідати тебе, але не сказав навіщо. Ти не брав телефон, а я про все забула, і сьогодні він знову дістався до мене аби відчитати, ніби малу дитину, чому у мене немає новин від тебе. Тому я приїхала, а тут… господи, ти жахливо виглядаєш.
Кеннеді кривить губи в подобі посмішки і слухає, тому що ці слова — єдине, що дає його серцю перепочити.
— Він повернеться через пару днів, — вона прибирає його брудне волосся з очей, — не знаю, що сталось, але він не звучав як байдужий колишній.
— Він все ж вже мій колишній.
— Ой, — Валентайн скептично кривиться та відвертається, — я знаю його сто і ще один рік, Леон. Давай подумаємо зараз про тебе.
Подруга все ж змушує його піти в душ та привести себе до ладу — зубна паста обпікає ясна, а речі Кріса на полицях викликають приступи схлипувань. Він повертається в кімнату, де вже було більш-менш прибрано, а на столі стояла яєчня з помідорами.
— І що мені йому сказати, Кеннеді?
Джилл масажує його плечі, поки він їсть, і показово гучно зітхає.
3/3
В той вечір йому телефонувала Клер — через десять хвилин як Джилл покинула квартиру, його найкраща подруга вже вимагала деталі. Леон втомлено посміхався на її запевнення, що Кріс не такий — він не розриває стосунки одним днем, не кричить на коханих, не ображається. Це його завжди кидали кохані, він знає, як це, і скоріше буде місяцями стояти під дверима, ніж визнає факт розставання.
«Він не може жити без тебе, Леоне. Повір мені, якби я не знала тебе, то швидше повірила б, що мій брат під дією прокляття».
Але стосунки — це завжди справа двох людей. Клер не знала ті моменти, про які не варто розповідати: як вони діставали один одного з проблем, викликаних алкоголем, як сварились до хрипу в голосі, як часто причиною цих сварок був Леон і його его. На його фоні Кріс був янголом з його упертістю та прагненням бути завжди правим.
Крісу увірвався терпець, от і все. Він терпів, а Леон грався на його нервах і не цінував кожну ніч, коли його коханий повертався в ліжко злий та принижений, обіймав його і на ранок робив вигляд, ніби нічого не сталось. Як їв власну тривогу, шукав непотрібні компроміси, наступав своїй святій гордості на горло.
Леон ніколи так сильно не кохав і не знав, що це можливо. Кохати тим коханням з фільмів — до дивних вчинків, сліз, сценічних сварок та сексу, якого у нього теж ніколи не було. Не такого, що після хочеться залізти на голе тіло та розмовляти годинами, без незрозумілого сорому цілуватись та сміятись, приймати душ разом та жити це життя, що наповнене кольорами у самий гнітючий ранок пізньої осені.
Це єдиний чоловік у всьому світі, якого він кохає.
Леон тремтячими руками відкриває двері в квартиру, тому що місце на парковці поруч з його власним сьогодні було зайняте автівкою Кріса. За двадцять хвилин поза домом він пропустив його повернення і тепер боявся, що побачить біля дверей сумки з речами, але його зустрів тільки напружений погляд.
Вісім днів довжиною у вічність. Найдовші дні життя Кеннеді, в які він хотів повернутися в кохані обійми, як зараз, і визнати — це була його помилка.
— Я отримав наказ в той день, як пішов, — пояснює Кріс, — полетів відразу, а потім втопив усе екіпірування в болоті. І телефон. Там скрізь йобане болото.
— У вас із Джилл є шифр для мене, — Кеннеді нервово сміється та витирає обличчя, — чотири хвилини звʼязку, які ти витратив на мене?
— Я знайду способи дістатись до тебе, — чоловік гладить його по щоці, — але я не хочу запізнитися, Леон. Це… Я не переживу цього. Я просто не зможу.
Ось він — час для розмови, що назавжди змінить їх життя, розуміє Леон. Від цього більше не втечеш і не сховаєшся; час вирішити, чи готовий він відкинути минуле та прийняти той факт, що вони тепер сімʼя.
— Разом, — Леон шепоче, закриваючи пʼятигодинну розмову на балконі, — ти і я.
— І моя нова команда, — Редфілд докурює останню сигарету в пачці та поправляє вільною рукою ковдру на його плечі.
— І родинний контракт на роботах.
— Не тільки ж страховка має бути спільною.
— Тепер і я буду знати кожен твій рух, — нагадує Кеннеді, — мене відразу будуть сповіщати, якщо з тобою не буде звʼязку.
— Я подумаю, чи дам на це дозвіл, — чоловік драматично відвертається, — я ж тепер сам собі керівництво.
Леон кривить носа і закочує показово очі:
— Павич.
Через декілька років ця розмова врятує Леону життя в петлі минулого, де доля хотіла його знищити вдруге. Це гарна домовленість: не лізти в справи один одного, але знати про них усе.
«Я завжди поруч», — впевнене повідомлення від капітана, боса та чоловіка.
— Передайте йому, що я його кохаю, — легко кидає Леон та посміхається, даючи собі ще пару хвилин на свіжому повітрі перед тим, як сісти в літак.
Член загону його чоловіка сконфужено озирається і намагається позбавити себе цього наказу:
— Можливо, ви самі це йому передасте? У нас є закритий канал звʼязку.
Леон затримує на ньому блискучий погляд та грайливо цокає язиком, відмовляючись.
Він ще скаже це йому не один раз.
Єдиному чоловіку в світі, якого кохає до нестями.
chreon: Leon’s wedding, where Chris is just a guest
1/2
Що ви думаєте, коли чуєте про історії заперечень на весільних церемоніях? Згадуєте фільми, веселі сцени, комедії. Усі знають, що це стандартна процедура, і ніхто в здоровому глузді не думав серйозно, що це можливо: хтось виступає проти шлюбу прямо в залі, серед десятків людей.
Леон благав всесвіт, щоб це сталось на його весіллі.
Це було ілюзією, яку він вибудував за два роки знайомства з Лілієт. Стосунки, почуття, емоції та секс, де він просто робив усе можливе. Як ведений прокляттям грав роль чудового хлопця та нареченого — а яким ще можливо бути, коли тобі майже 50? Скільки ще він буде чекати, щоб розпочати сімейне життя, про яке так довго мріяв?
У Леона трясуться руки та німіє обличчя. За останній тиждень він поспав сумарно декілька годин, а Клер зранку мовчки замальовувала його синці під червоними від сліз очима. В оливкового кольору сукні, яка їй не подобалась, вона підтримуюче посміхалась одними губами — усе тут було химерним та небажаним. Її сукня, оливкові бутоньєрки, церемонія в залі замість свіжого повітря на вулиці. Усе вирішувала Лілієт.
— Він приїхав?
Леон дивиться з благанням в очах, але не розуміє, що хоче почути. Він нічого не розуміє і не хоче вирішувати чи думати; усі два роки стосунків з жінкою, яку він не кохає, були раєм для його пізнього усвідомлення власних бажань.
Лілієт перша запропонувала почати стосунки. Зʼїхати на одну квартиру, завести третього кота до її двох попередніх, а Леон навіть не любить котів. Вона планувала вихідні, обирала фільми, сказала: «як довго я буду чекати обручку?». Вона була чудовою людиною і ведучою, а Леон слідував поруч, тому що це те, як йому подобається жити.
Але в обіймах Кріса.
Кеннеді витирає долоні об брюки і не дивиться в зал — там немає рідних йому облич. Усі вони відмовились від свята, про яке навіть не знали; як би ви відреагували на запрошення на весілля від друга, навіть не знаючи, що він із кимось зустрічається? А що якби ви весь час думали, що він зустрічається з іншим чоловіком? З яким має минуле, відвідує усі зустрічі, розмовляє годинами, ігноруючи весь світ?
Кріс знав про цю жінку. Це його типаж: висока брюнетка яка знає, чого хоче від цього життя. Фурія у світі фінансів з власною справою, непохитна егоїстка, що йде по головах на високих каблуках. Вона вцепилась в Кеннеді своїм манікюром і саме їй Редфілд програв право отримати Леона собі.
«Я не хочу тут бути», — Леон кидає погляд на Клер поруч і говорить одними губами, через що найкраща подруга дивиться на нього зі сльозами в очах. З образою.
Леон розуміє. Він застряг у власному страху відкрити своє кохання перед іншими: майже чотири роки Кріс думав, що вони зустрічаються, аж поки не отримав категоричне та шоковане «ні» при погляді на обручку. Злякався та утік після років зустрічей, суботніх вечорів кіно та сексу, від якого був на небі від щастя та задоволення.
Знайшов якусь жінку і зробив їй пропозицію на наступний день після того, як вона попросила. На наступний день, як вони з Редфілдом трахались у нього вдома, тому що Кріс пробачив.
А Клер не пробачить ніколи.
Священник виголошує промову, яка звучить як вирок. Усвідомлення приходить надто пізно: це не те, про він мріяв. Він хотів церемонію під небом і стіл з морепродуктами, щоб все було в синіх кольорах і Джилл вигадала якийсь пранк. Леон хотів напитись від щастя і їсти великий торт на три поверхи, а не це сучасне велике тірамісу. Він не пʼє вже так довго, а там є ром.
Він хотів Кріса.
— Якщо хтось із присутніх виступає проти та знає причину, через яку ці двоє не повинні бути поєднані святим шлюбом, нехай скаже про це зараз або назавжди збереже мовчання.
Лілієт посміхається, чудово знаючи, що ніхто не проти цього неймовірного шлюбу. Вона стискає долоні Леона, які тремтять, і шепоче «усе добре», поки його серце бʼється так швидко, що починає боліти.
Щастя не має боліти. І метелики в животі — це тривога, і головний біль спричинений безсонням через страх.
— Я виступаю проти.
2/2
Залом котиться гул та перешіптування. Рідні та близькі шоковано озираються на незнайомого чоловіка в чорному, який проігнорував дрес-код і прийшов ніби на похорон. Священник стурбовано підіймає очі. Це не звучить як жарт.
Леон різко повертає голову і біль всередині нарешті відступає. Він знову може дихати, і дивлячись на Кріса усі страхи зникають: Кеннеді відчуває себе знову молодим та закоханим, без турбот за цей світ та думок про найгірше.
— Наречений не кохає цю жінку, — Редфілд покидає своє місце скраю і кидає останній погляд на вівтар, прямуючи в сторону виходу: — запитайте його.
— Що це, в біса, було? — Лілієт шоковано дивиться на нього. — Леон? Це твій жарт?
— Пробач мені.
Ноги тремтять від кроку, але Леон швидко спускається вниз, ухиляючись від рук її матері та чуючи прокляття Клер позаду. Гості підіймаються та здіймається галас, але все, про що думає Кеннеді, це втрачені роки та горе, з яким він жив весь час; як шукав безпеки в руках Кріса, залишався до глибокої ночі, чекав четверга, який був їх днем.
Це міг бути будь-який день тижня, думає Леон та скидає огидного бежевого кольору піджак на землю, що душив його весь час. Кріс повертається на галас позаду з сигаретою в зубах та запальничкою, не очікуючи побачити нареченого, що біг до нього:
— Священник кличе на допит? Я—
Леон бере його комір піджака в кулаки та притягує до себе, цілує так, як цілував сліпими ночами — з волею та бажанням запамʼятати цю мить якнайдовше. Жадібно, як люблять тільки вони, Кріс стискає його талію в обіймах та дозволяє кусати свої губи, аж поки Леон сам не відступає:
— Вкради мене звідси.
— Вкраду вас я, тому що я не збираюсь тут залишатися, — Клер тягне їх далі вниз, паралельно лаючись на сукню та вимагаючи ключі від авто брата.
Заднє сидіння несподівано приємно натирає шкіру, поки вони намагаються знайти зручну позу. Кріс притискає чоловіка до вікна і дивиться на плями червоного на його обличчі, поки за вікном зникає дворічне пекло.
— Я завжди знав, що ти будеш моїм, — Редфілд ніжно проводить долонею по гострим обрисам його обличчя. Леон притискає її ближче та киває на усі чужі слова, цілуючи грубу шкіру.
— Ти залишив мені обручку, — шепоче Кеннеді, знову пригадуючи день, в який він поховав своє майбутнє і про який не забував ні на мить, — я досі її зберігаю.
— Тоді зупинятись біля ювелірного не будемо, — Кріс жартує і кидає погляд на скло заднього виду, де Клер закотила очі, знову дивлячись на Леона.
Люди святкують весілля в 50 років, тому Леон погодиться на друге, якого буде чекати з нетерпінням.
Без метеликів в животі та з відчуттям свободи, що буде вітром гладити пасма волосся біля вівтаря.
Коханий (не відповідати): Напиши, коли закінчиться це побачення.
Коханий (не відповідати): Відвезу тебе додому.
Коханий (не відповідати): Його теж можу відвезти.
Коханий (не відповідати): Чи він на скейтборді?
— Робочі питання?
Леон дивиться на чоловіка навпроти та киває, стримано посміхаючись. Виделка виявляється дуже цікавою, тому що чуття підказує за будь-яку ціну не дивитись в сторону дороги — його колишній точно десь поруч.
Здається, його пікап в двадцяти метрах від кафе, на терасі якої вони зупинились.
Чоловік, який запросив його, був хорошим. Джек. Красивий, ввічливий, навіть жартує смішно і у них є спільне — вони з одного штабу, що означає хорошу перспективу відсутності безлічі зайвих розмов щодо місця його роботи. Він був чудовий, правда, просто…
Леон слухає його розповідь про орендовану двохповерхову квартиру в центрі і те, що він «не бачить сенсу купувати власну у такий нестабільний час». Кріс сказав, що якщо Леон не хоче чи не має змоги взяти іпотеку з ним, він зробить це сам.
Цей Джек був надто правильним для нього. Він обрав це нове пафосне кафе з красивою терасою, де потрібно замовити чотири порції їжі аби наїстися, і не дає навіть натяку на те, що хоче трахнути Кеннеді. Леону набридли ці розмови, він злий, втомлений і не займався сексом вже місяць.
Він швидше встромить виделку собі в око, ніж визнає, що не мав кидати Редфілда. «Робити паузу».
В сорок девʼять років. Паузу.
Йобаний ідіот.
Коханий (не відповідати): Я замовив нам столик «У Баррі». Хоч поїсиш нормально.
Леон обіймає чоловіка з фальшивою посмішкою у відповідь, тому що шокований цією дією. Ніякого запрошення на продовження, його улюбленого вульгарного жарту, поцілунку, чорт забирай. Джек погано робить вигляд, що не озирається, переляканий, що хтось може їх побачити. Без пропозиції підвезти до себе, але з «давай зустрінемось завтра, я знаю хороший бар». Боїться, що побачать знайомі.
Двері пікапа гучно закриваються, з такою силою, що люди на вулиці озираються. Леон схрещує руки на грудях і зло стискає зуби, дивлячись перед собою, і не говорить ні слова.
— Цьому молокососу скільки? Двадцять?
— Сорок пʼять. І заткнись вже.
— Ніхто в сорок пʼять не проводить побачення на дві години.
Кріс ламає зубочистку в зубах і викидає її у вікно, неприкрито оглядаючи свого чоловіка, поки заводить двигун.
— Нагулявся?
— Тобі взагалі байдуже на те, що я був з іншим? — Кеннеді плюється отрутою.
Голодний у всіх сенсах.
— Коли на двадцятій хвилині ти все ще терпів його дешеві вініри, а не згинався над раковиною в туалеті, я зрозумів, що він — безхребетний ідіот.
— А, можливо, він просто зрозумів, що отримає від тебе кулю між брів як тільки трахне мене?
— Якби мені випала можливість трахнути Леона Кеннеді, я б погодився на поїздку в Загін 731, поки ще стояв зі спущеними штанами. З гордістю.
Леон відвертається і наказує їхати до готелю, в якому жив весь цей час. Точніше, сходив з розуму — після повернення з Раккун-Сіті та Елпісу його почало штормити як шлюпку в океані. Він ніби повернувся в часи загострення його алкоголізму, коли хотілось знищити своє гидке життя, але тепер воно було ідеальним. Стабільність у фінансах, шлюб, будинок та плани на вихідні, чоловік, який доповнює його та обожнює попри все погане.
Навіть коли він остання драматична сука в цьому штаті.
Леон так само стукає дверима, коли виходить з авто біля готелю, який його дратує. Він зупиняється на сходах і повертається, знаючи, що Кріс вийшов слідом і слідкував за ним.
— Зайдеш?
Чоловік мовчки та без зайвих емоцій на обличчі повільно підіймається слідом, кидаючи ключі від авто паркувальнику.
— Я планував потрахатись з Джеймсом, — пояснює Леон, — не хочу, щоб все було даремно.
— Його звати Джек, — Кріс притягує чоловіка за талію ближче і без думок про інших людей навколо цілує, боляче кусаючи губу, — ти стерва, Кеннеді-Редфілд. Де обручка?
— Купиш нову. Твоя проблема.
Леон ігнорує щасливу посмішку чоловіка і пхає долоню в задній карман його джинс, підіймаючись до входу разом.
Part: 8/8
Леон не спав в одному ліжку з іншою людиною цілу вічність і ще один день. За весь час їм не вдалось поговорити про особисте: хто вони, ким працюють і чого хочуть, чому Леон виховує сина сам і чому у Редфілда досі немає сім’ї.
— Робота, відрядження, амнезія, реабілітація, — Кріс перебирає пальцями пасма світлого волосся, поки Леон лежить на його плечі, в темряві під ковдрою, — потім знову робота. Навіть ці два тижні я був в Європі і не міг нормально побачитись з тобою.
— Ким ти працюєш? — хлопець сідає та нависає над ним, зацікавлений. — В Європі?
— Нещодавно я став капітаном спецпідрозділу BSAA, — спокійно відповідає чоловік і посміхається на чуже здивування: — що? Ти не пробивав мене по базах?
— Ні? Навіщо мені… стій. Ти перевіряв мене?
Леон стогне через власну дурну голову та таке елементарне питання, лягаючи назад. Вони не займались сексом і навіть до ласк діло не дійшло, забираючи час цієї ночі на прості розмови.
— Я поїхав в Раккун-Сіті через тиждень після того, як мене кинув батько Чарлі, — розповідає омега, граючись з краєм ковдри та насолоджуючись теплом тіла поруч, — вирішив, що не можу більше жити там, де був він, а в Раккун-Сіті мою заяву прийняли відразу. Я ледь вибрався звідти на пʼятому тижні вагітності.
Кріс цілує його в маківку та слухає деталі справи, яку вже читав.
— Коли вони викрали мене, то сказали, що не зважатимуть на це. Що мені краще зробити аборт, інакше буде важче. Їм було абсолютно байдуже і це дійсно перетворилося в ще більше пекло, але у мене є Чарлі, — омега повертає голову до чоловіка і шепоче: — без нього я б вже покінчив з собою.
Якби у Леона був альфа, було б легше. Байдуже на рік за вікном, якщо це вікно розміром з долоню під стелею і тобі немає на що стати ногами, щоб дотягнутися до нього: альфи все ще на верхівці цього світу. Усім байдуже, що альфа просто покинув свого сина і вирішив жити життя без «тягаря», але якби омега відмовився від свого дитя — його б сприймали за ніщо.
— Я б зрозумів, якби ти просто послав мене до біса після усього, що з тобою зробили, — Кріс треться носом об його скроню, відчуваючи задоволення омеги.
— Я не хочу більше дітей, — сумно відповідає Леон, — і у мене немає тічок. Я не зможу…
— Ти не розумієш, що говориш зараз, — зупиняє його альфа, — якщо ти скажеш ще хоч слово, я буду сприймати це як запрошення.
Кеннеді хмуриться і відразу розуміє, що говорить так, ніби вже зробив вибір в його користь та планує їх життя. Він видає свої фантазії перед чоловіком, з думками про якого засинає та працює, купує сину канцелярію в школу, готує вечерю та складає бюджет.
— Я можу дати вам гарне життя, — шепоче Редфілд в гаряче від сорому обличчя, — але я маю запитати у Чарлі, чи поділиться він тобою.
— Він продасть мене за картоплю фрі та додаткову годину в планшеті перед сном, — сміється Леон і лине в міцні обійми ближче, — ми можемо спробувати?
— Усе, що забажаєш.
В ту ніч все ж сталося більше, ніж просто розмови. Леон вперше відчував себе коханим — стримуючи стогони та дряпаючи міцні плечі, ця ніч принесла спокій та міцний сон. В мʼякій ковдрі, в оточенні запаху та феромонів, з альфою, який дарував захист йому та його сімʼї.
— Тато, ти спиш?
Омега різко підіймає голову від голосу сина і дивиться на дитину, яка стояла біля ліжка. Він озирається і шукає телефон, панічно пригадуючи, який сьогодні день.
— Ти спав весь день! — Чарлі кричить і залізає до тата в ліжко. — Я думав, що ти в комі.
— Котра година?
— Майже четверта година дня.
Леон шоковано дивиться на чоловіка в дверях, що посміхається.
— Тато, — дитина починає серйозно шепотіти до нього, привертаючи увагу, — Кріс питав, чи можна йому з нами жити. Що мені йому сказати?
Дивно розмовляти з дитиною про речі, яких вона ще не розуміє. Леон посміхається і обіймає сина, дивлячись на альфу; Кріс старається тримати обличчя, але нервовий погляд його видає і омега киває:
— Можна.
Поки що не жити, але почати ці стосунки — точно можна.
bonus: 6 years later
— Тато, можна я сьогодні після футболу піду до Джексона?
Леон підіймає голову від креслення і відчуває, що це не кінець прохання.
— На ночівлю, — хлопець в дверях з благанням дивиться на нього, — будь ласка.
— Запитай у батька, нехай він вирішує.
Чарлі зникає за пів секунди і омега повертається до роботи, хоч і ненадовго, тому що син прибігає назад:
— Він сказав запитати у тебе.
Господи, йому дадуть відпочити в цьому домі!?
— Поклич його до мене, — суворо відповідає Леон і навмисно чекає, поки його хитрий чоловік прийде на серйозну розмову.
Але нікого немає. Він чує тільки стукіт ніг сина, який зачиняється в своїй кімнаті, а альфи не чутно.
— Злякався мене?
Омега спускається на перший поверх та спирається на спинку дивану, буквально дихаючи альфі в маківку голови. По дві сторони від нього лежать два тіла: ніби мерці чи вампіри, двоє хлопчиків спали лежачи на спинах, турботливо вкриті ковдрами. Леон не знав, від кого вони перейняли це, але близнюки спали настільки міцно, що ніхто не міг їх розбудити навіть навмисно. Це буде великою проблемою з початком школи.
— Я боюсь їх розбудити, — бреше Кріс і закидає голову, щоб подивитись на омегу.
— Вони тебе навіть не торкаються.
— Я контролюю тиск на диван.
— Що ти сказав Чарлі?
— Вони після футболу йдуть гуляти з друзями, — доповідає чоловік, — і там буде дівчинка, яка йому подобається. Олівія.
Леон намагається стримати тривогу від цього факту і киває. Кріс став для його сина справжнім батьком та тим альфою, якому довіряє і розповідає усі деталі, які соромно розповісти татові, і це… нормально. Це правильно.
— Клер забере близнят на вихідні через пару годин, — шепоче альфа і хтиво посміхається: — я хочу четверту дитину.
— Про що ти думаєш, Редфілд? Невже ти хочеш сьогодні піддатися мені? — Леон тримає його щоки долонями і посміхаючись цілує це здивоване обличчя. — Що? Ти ж хочеш ще, ти і народжуй.
— Вас почув, більше не буду говорити дурних речей.
Леон дивиться на дітей, які навіть не ворухнулись, і стримує потяг їх обійняти. Тео та Йєн — майбутні альфи, близнюки яким всього по чотири роки і яким заздрять усі в цьому домі. У них ще немає школи, роботи та будь-яких обовʼязків, тільки мультики та дитячий майданчик через дорогу.
Кріс дотримався свого слова — Леон дійсно почав любити це життя та вірити, що все буде добре. Мати альфу поруч означало підкорятися, і керівництво Кеннеді вже не могло ігнорувати листи Редфілда: Леона зняли з програми інʼєкцій які блокують тічки, а коли він народив ще двох дітей, по законодавству йому було заборонено виконувати роботу яка входила в перелік «небезпечних». Якби він був самотнім, усім було б на це начхати, але з міткою на шиї та обручкою на пальці уряд не міг не послухати його альфу.
Двоповерховий будинок, автомобіль подарований за народження близнюків, кредитна картка чоловіка в кишені. Дві няні, завдяки яким Леон почав спати та дізнався, що хороше подружнє життя з трьома дітьми в будинку можливе; Кріс багато працював, тому що ще сильніше кохав, і за таким альфою гріх було не ховатися, використовуючи ці привілеї.
— Ти справді хочеш четверту дитину?
Леон повертається в ліжку і дивиться на чоловіка, який вже засинав. Дітей немає, тому перше, що вони зробили, це вирішили лягти та виспатися, якщо вже ці вихідні належать тільки їм.
Кріс відкриває очі і посміхається:
— Якщо ти дозволиш.
— Ні. Тобі вистачить тих, хто є.
Омега фиркає носом і відвертається назад.
Якби життя було не таким складним, у них би був цілий будинок дітей. Кріс не перестає посміхатися з поведінки Леона: колись вони зустрілись заради сексу, а тепер обирають замість нього сон в спільному ліжку. У них три «рибних дні» на тиждень, дебати за відпочинок на вихідних та троє дітей, яких люблять однаково.
— Ти збираєшся мене обіймати чи так і будеш лежати і гучно дихати? Це дратує.
Альфа сміється і виконує наказ, хоч у підсумку виявляється тим, на кого майже лягають зверху.
Леон задоволено муркотить та шепоче щось про кохання, засинаючи.
chreon: death island chris / re4r leon
theme: omegaverse + у Леона є син
Part: 1/8
Вони познайомились по самому банальному та нецікавому сценарію: додаток для знайомств, пошук сексу на одну ніч, ніяких зобовʼязань.
Кріс спочатку з підозрою дивився на повідомлення від хлопця, який був молодше на 19 років; гаразд, це була не підозра, а пара секунд роздумів про те, чому він виставив такі вікові параметри у вподобаннях. З молодими ж важко — вони завжди шукають щось більше, ведуть непотрібні розмови, очікують продовження. Але ж які вони до біса красиві та дурні.
Звичайно, він погодився на зустріч. Навіть трохи здивувався — Леон, а саме так звали цього хлопця, — був омегою, без мітки, без альфи, не шукав третього в існуючі стосунки і хотів по-жорсткіше. Він писав прямо і єдиною умовою було, щоб секс був у Редфілда. Що ж, цей омега ще й безстрашний, йти до альфи в лігво самостійно.
Не було зайвих розмов, і навіть прелюдії хлопець попросив пропустити. Альфа не звик до такого: яким би він не був вожаком та егоїстом за природою, поки не знайшов пару, почути таке від омеги було… неприємно. Від нього не чекали навіть мінімальних залицянь і тільки в середині процесу Редфілд зрозумів, що ним користуються.
І справа не в… блять, так не мало бути.
Вони вдвох шукали сексу. Швидкого, аби зняти стрес та відпочити, але омеги були іншими, не такими, як цей хлопець — Леон приїхав рівно у назначений час і накинувся на нього, ігноруючи будь-яку потенційну небезпеку. Він поспішав та командував, відмовлявся від мінету і просив взяти себе ззаду так жорстко, як тільки можливо. Не грубо чи швидко, а з силою, від якої почав ридати під шокованим чоловіком; якби не запахи, Кріс би подумав, що переборщив, але Леон задоволено скиглив і дякував.
А потім встав, зібрав речі і пішов в душ, ніби нічого не сталось.
— Хей, ти можеш залишитись, — Кріс зацікавлено дивиться на хлопця, який вийшов з душу одягнутим, — другий раунд?
— У мене плани, — омега дивиться на годинник, який показував 6:47. Вони домовились зустрітись о 6:15.
Кріс з нещирою усмішкою проводжає його до коридору. Таких у нього ще не було — у цього омеги ніби життя по графіку. Але пахне він неймовірно.
Той одноразовий вечір почав переслідувати його. Все було не так, і одночасно все було правильно настільки, ніби два пазли знайшли один одного. Кріс згадував ці красиві та сумні очі, в яких було надто багато втоми, і пригадував свободу, з якою омега відпускав себе в його ліжку. Він не говорив нічого про чужий запах, тому що днем раніше тут був інший незнайомець, не ліз цілуватися, а ще не загравав. Це був секс, якого у Редфілда не було давно — нецікавий та беззмістовний, але він памʼятав чуже обличчя, яке майже не бачив, краще, ніж тіло.
«Вільний сьогодні?».
Кріс дивиться в екран на своє повідомлення і не вірить, що робить це. Він рідко спить з кимось двічі, це траплялось тільки зі старшими, коли інших варіантів не було, а молодих він блокував після першого повідомлення, коли вони нагадували про себе. Грубо, так, і некрасиво, але в сорок два роки самотнього життя ти не будеш шукати моралі у додатках для пошуку сексу, як і майбутнього, якого тут не знайдеш.
А тепер він сам писав хлопцю, який не те щоб не відповідав йому — він навіть не читав повідомлення. Навмисно ігнорує? Йому не сподобався секс? Тоді чому не блокує його?
Два тижні тиші та четверо незнайомців — ось скільки Кріс терпів, перш ніж отримати відповідь о другій ночі.
Леон: завтра о 6:15 у тебе?
Кріс прокинувся від сповіщення так швидко, ніби в мозку був заведений будильник.
Ви: Як щодо зміни обстановки? Я можу приїхати до тебе.
Леон: тоді не вийде.
Живе з батьками?
Ви: У мене завтра. 6:15 твій улюблений час в добі? ;)
На флірт та спробу завести розмову не відповідають.
Part: 7/8
За декілька днів все перетворилось в пекло.
— А коли альфа-Кріс прийде до нас знову?
Леон посміхався сину і не знав, що відповісти. Кожна згадка про Редфілда віддавала набридливими думками, теплом в грудях та голками в дупі, тому що він сам не знав, коли це станеться, і дуже цього чекав.
Вони спілкувалися вже два тижні. Переписувались вночі, розмовляли по телефону, Леон навіть надіслав своє фото в ліжку одного разу, навіть не розуміючи до кінця, що робить. Боже, як він хотів, щоб Кріс знову запросив його на побачення, але Редфілд тягнув із цим так довго та безглуздо, ніби був на іншому кінці світу і не признавався в цьому. І могло б здатися, що він просто хотів тримати дистанцію, аби в підсумку почати ігнорувати омегу, але ні.
Він перший писав, перший запитував за день, як Чарлі, як робота, що вони їли на вечерю. Він навіть декілька разів замовив їм доставку їжі, а слова «чому сам не приїхав?» просто проігнорував. Чоловік, якому байдуже, не буде робити такі речі.
Чи він чекає на ініціативу від нього?
Але перш ніж Леон наважився зробити цей крок, альфа сам запросив їх до себе на вечерю. Несподівано, але ця туга за людиною зʼїдала Кеннеді живцем, тому він погодився, і в найближчу пʼятницю Чарлі вже бігав по чужому будинку і верещав від захоплення. Стелажі з сувенірами з різних країн, трофейна зброя за склом, великі кімнати з підігрівом підлоги.
Ніякого чужого запаху. Тут точно хтось гарно прибрав, і Леон сам не розглядав чужу оселю в ті рази, коли був тут, а тепер в чотирнадцятий раз дивиться «Тачки», лежачи на чужому дивані в обіймах чоловіка, який приготував три різні страви на вечерю. Він памʼятав, що Леон любить рибу, а його син будь-що з кетчупом.
Кріс банальний: він любить мʼясо.
Леон прокидається від руху поруч і секунду не може зрозуміти, де він, перш ніж різко підіймається і починає шукати власне дитя. Ситна вечеря, мультики та хронічна втома змусили його заснути в чужому домі і паніка через власну безглуздість була написана на його обличчі:
— Де Чарлі? — Леон дивиться на альфу, що стояв поруч. — Де мій син? Що ти зробив з ним!?
— Все добре, він спить, — Кріс намагається заспокоїти стривожений інстинкт омеги захистити власну дитину, — в гостьовій кімнаті, ходімо покажу.
Кеннеді біжить до вказаної кімнати і відкриває двері — Чарлі спокійно спав в ліжку, що було більше нього в шість разів, і омега спокійно видихає, спираючись на двері.
— Ти заснув перший, — альфа обіймає його ззаду та цілує в плече, — я хотів тебе розбудити, щоб ти пішов в ліжко.
— Боже, котра година? Нам пора додому.
— Я нікуди не відпущу вас опівночі.
— Я ідіот, — констатує Кеннеді пошепки і винувато дивиться на чоловіка поруч, — я ніби приїхав поїсти та поспати. Це неправильно.
Кріс сміється з цих слів і тягне його в сторону спальні, де вони проводили час раніше. Тут пахне свіжістю вечора та альфою, сандаловим деревом, ваніллю і чимось гострим, що зводить з розуму. Леон стискає його долоню в своїй і знову дивиться блискучими очима на чоловіка, який робить надто багато, отримуючи абсолютно нічого.
— Ти нічого не зробиш? — звучить з образою, а не через страх.
В кімнаті темно і тільки нічне місто дозволяє побачити грайливу посмішку на обличчі альфи. Він підходить ближче та гладить його щоку, дивлячись на губи:
— Я не запросив тебе до себе, щоб зайнятись сексом. Ми це вже проходили.
— І тобі не сподобалось, так? — Леон хмурить брови на новий сміх: — ей, що смішного? Якби це було не так, я б вже лежав тут голий.
— У мене тиск від погляду на тебе в одязі підскочив, а ти ще й хочеш роздягнутися? — Кріс дражнить омегу, підіймаючи брови: — ти кровожерливий, Кеннеді.
Леон червоніє і перший лягає в ліжко, роздягаючись прямо на ньому.
Part: 6/8
В дитинстві мама читала Крісу казки. Його улюбленими були дві — про зайця який заблукав в лісі через сварку зі своєю жінкою-зайчихою та легенда про поєднані душі, які можуть знайти один одного.
Заєць був дурним. Якби він слухав жінку-зайчиху, то не заблукав би, тому що вона знає усі стежки та навчила дітей-зайченят, які з них небезпечні, поки він був самовпевнений і впертий.
А в легенду про душі він не вірив, поки не побачив Леона.
— А він швидкий, — Кріс усміхається і дивиться на омегу, який сидів за столиком поруч. Він бере його долоню та гладить кісточки пальців, повертаючи погляд на дитину.
Чарлі бігав по лабіринту та збирав прапорці, за які мав отримати приз, поки вони знайшли час для себе як і пари, що сиділи в кафе поруч. Вони були схожими на них: Кріс приїхав в зазначений час, купив білети, вигравав для Чарлі будь-які призи та вчив кидати дротики в кульки. Він носив його на плечах та годував морозивом, поки тримав за руку омегу, який ніяковів. Він навіть забронював заздалегідь столик в ресторані, аби вони гарно повечеряли, і Чарлі вперше за, напевно, вічність сидів спокійно, наслідуючи манери старшого альфи, тому що хотів бути як він.
Великим, сильним та розумним. Через якого його тато посміхався та дозволив їсти стільки цукерок, скільки він захоче, тому що скоро в школу і часу на цукерки буде менше.
— Дякую за цей день, — Леон сідає ближче і спирається на стіл ліктями, — Чарлі буде спати як тхір сьогодні вночі.
— Він засне ще в машині, от побачиш, — альфа схиляється ближче і шепоче йому на вухо: — твій син буде хорошим альфою, не хвилюйся. І таким же красивим, як його татко.
Якщо розум забув — тіло ще памʼятає, і від його голосу у Леона тремтять стегна. Він так близько і так легко роздає компліменти, а гаряче дихання обпалює шкіру і омега відводить голову, запрошуючи; Кріс проводить носом по вигину шиї, залишаючи свій запах.
— Я вже сумую за тобою, — альфа залишає поцілунок на родимці та сідає прямо, — коли ми зможемо побачитись знову?
Леон дивиться в карі очі, що дивляться на нього з очікуванням та бажанням, і лякається власного серця, що бʼється в грудях, вухах та десь під шлунком. Гучний дзвін сповіщає про закінчення квесту і вони йдуть до дитини, яка з гордістю показує іграшку у вигляді павука.
Чарлі засинає по дорозі на вихід з парку розваг, тільки десять хвилин назад сперечаючись, що хоче ще покататись на гірках.
— Я тримаю, — альфа попереджає збентеженого омегу, який йде з однією іграшкою в руках, поки чоловік несе сплячу дитину, пакет з іншими призами та сувенірами, а також пиріг у формі знака бетмена.
Як легко відпочивати, коли не потрібно думати за трьох одночасно. Леон дивиться на сина, який смішно заснув на задньому сидінні, і на альфу поруч.
Тільки пару тижнів назад вони були незнайомцями, які спали один з одним, а тепер цей чоловік посміхається, мовчки спостерігаючи за ними. За вікном вже темно і здіймається вітер, і атмосфера надто тепла та крихка, а ще Леон не знає, що робити, тому грубувато запитує:
— Що тебе так тішить?
Кріс думає, що хоче подарувати йому будинок. Хоче прокидатись та бачити ці похмурі брови на подушці поруч, відчувати ці руки на своєму тілі і пʼяніти від запаху. Хоче обіймати вечорами на дивані, займатись коханням і побачити вагітним, а ще щасливим, і впевненим, що усе буде добре.
— У тебе піна від кави над губою.
Леон хоче вдарити його рукою по лобу, а виходить тільки губами в губи. Зі смаком кави та морозива, який він смакував усю дорогу додому, що проходила в комфортній тиші з його рукою на стегні.
— Ти можеш залишитись, — пропонує Леон, стоячи на власному ґанку під ліхтарем. Чарлі вже вкладений спати, а пиріг у холодильнику.
Кріс оглядає вулицю так, ніби за ними спостерігають, і закриває хлопця собою, притискаючи до вхідних дверей. В цих обіймах Леон відчуває себе як у безпечному місці, спираючись долонями на міцні груди та дивлячись вверх.
— Напиши мені, коли прокинешся, — альфа цілує його в лоб, а потім в скроню, шепочучи: — надобраніч, золото.
Part: 5/8
Насправді, Леон не був бідним. У нього була непогана зарплата урядового агента, просто…
Ви ж розумієте, скільки коштує ростити сина самостійно? Не маючи родичів, витрачати усі гроші на нянь, оренду пристойного будинку, хорошу школу? Щоб дитину не ображали за відсутність телефону чи популярних іграшок? Кіно, кафе, парки розваг… Леон був в боргах, які не закінчувались. Він гасив відсотки, ходив по лезу ліміту кредитки, відмовлявся від власних потреб, щоб дати усе Чарлі. Щоб його не забрали соціальні служби, яких направляє держава, на яку він працює — самотні омеги часто не мають гарних умов для дітей.
У нього не залишилось зайвих грошей для Гвендолін — няні Чарлі, яка ненавидить усе на цьому світі окрім дітей. Вона рахувала хвилини і брала подвійну платню за кожну нову годину, було б дурістю витрачати збереження на непередбачену ситуацію задля простого побачення. Тому Леон дивився в екран телефону, сидячи вночі на кухні, і не знав, що відповісти на повідомлення альфи, який вчора взяв його номер телефону.
Кріс: У вівторок о 7? Я приїду за тобою.
Він жмуриться і тре очі пальцями — у нього не було часу відповісти в день і це виглядало, ніби він просто ігнорує його повідомлення. Тільки вночі у нього є час для себе, і у нього не вийде зустрітися в суботу. Чи неділю. Чи будь-коли.
Ви: у мене не вийде зустрітися, вибач.
Леон не очікує дзвінка в такий час і підстрибує на стільці на кухні, підіймаючись.
— Не розбивай мені серце.
Альфа хрипко сміється після власних слів і Леон стискає край стола, не стримуючи посмішку. З ним давно не фліртували, тим паче такий альфа — у Кріса велика квартира та член. І він красивий, а ще уважний, хоч і прибирання не любить; його ліжко тхне іншими і це мало б відвернути від його спроб замилити омезі мізки, але який сенс робити це з тим, у кого є дитина? Альфи рідко признають чужих дітей, це їх лякає.
— Коли ти вільний? — чутно, як Кріс видихає. Напевно курить, тому що від нього пахне сигаретами.
— Не знаю, — чесно шепоче Леон, — у мене робота, і за Чарлі немає кому приглянути, а я…
— Тоді бери його з собою, — просто говорить чоловік і Кеннеді шоковано дивиться в стіну перед собою, не очікуючи цього, — поїдемо в… зоопарк? Чи цирк? Бачив оголошення, що до нас приїхав цирк. Або поїдемо у сусідній штат, там є тематичний парк з атракціонами. У тебе людина-павук вдома, треба про це не забувати.
Леон мовчки слухає і не розуміє, що відбувається.
— Якби я знав, то приїхав вчора з подарунком і для твого сина.
— Навіщо тобі це?
Це не мало ніякого сенсу.
— Навіщо тобі омега з дитиною?
Чи може ця недовіра та агресія — це причина уникнути зустрічі, якої омега боїться?
— Я не розумію, Кріс, для чого тобі це? Це… пастка? Що відбувається?
Він не памʼятає, що люди можуть бути по-щирому добрі до нього. І що він може сподобатися комусь настільки, що отримуватиме стільки уваги.
— Тому що ти мені сподобався, — після секундної затримки відповідає альфа, роблячи гучну затяжку сигаретою, — і тому що мені сниться твоє обличчя.
Це мав бути просто секс, аби зняти стрес. Просто двадцять хвилин втамування тваринного інстинкту до розмноження, але з презервативами та сльозами. Без поцілунків, ніжності чи непотрібними розмовами про життя.
— Я виховував молодшу сестру сам після смерті батьків, — спокійно продовжує Кріс і Леон ледь налаштовує слух, аби щось почути за товщею води, — я не можу уявити, як тобі складно з сином, але я знаю, що це важко. Для мене це не причина, щоб відмовитись від тебе.
Леон притискається щокою до холодної поверхні холодильника і дає волю тихим сльозам. Інколи йому хочеться зникнути з лиця землі на пару годин, а інколи просто почути, що комусь шкода.
— У вівторок заберу вас разом. Домовились?
Леон киває, пізно розуміючи, що цього не видно, і з посмішкою погоджується в голос.
Part: 4/8
Леон повертається в будинок червоний, ніби томат, і закриває гаряче обличчя долонями. Пальці відчувають заколку в волоссі і він панічно зриває її, дивлячись на себе в дзеркало — хаос та й годі, що це за вигляд? Старий одяг, щетина, він не приймав душ відучора і пахне кухнею, де готував протягом усього свого вихідного аби витрачати на це менше часу протягом тижня. Це що, пляма від соусу на підборідді? Господи!
— Тато!
Чарлі вибігає з кімнати де ховався та підглядав за тим, що той великий альфа робив із його татусем. Леон бере сина на руки і маленький альфа, який ще не розуміє усіх тонкощів цього світу, цілує його в щоку — прямо туди, куди дві хвилини назад його поцілував Кріс. Так ніжно, дивуючи проханням щодо побачення, ніби культура залицянь не була похована ще близько пʼятдесяти років назад.
Леон не памʼятав, коли востаннє був на побаченнях і чи був на них взагалі. Останній романтичний контакт з альфою був у ніч, коли він завагітнів, а через чотири тижні його покинули, руйнуючи усі обіцянки про спільне життя та безпеку, про які йому брехав той чоловік. Кеннеді було двадцять один, він тільки закінчив поліцейську академію і був наївним хлопчиськом, який вірив в цю лапшу від альфи, який був був старший нього на десять років.
Але власний страх довіритись альфі не мав зруйнувати життя його сину. Чарлі потрібен альфа поруч — рольова фігура, яка буде навчати життю; дітям потрібні батьки, а не один татко, який виконує роль обох, не будучи альфою і вже не відчуваючи себе омегою.
— Кріс — друг? — перепитує хлопчик, дивлячись на Леона з цікавістю в очах.
Омега посміхається, але всередині хочеться кричати. Вчителі чи сусіди не замінять спражнього батька, і Леон не хоче йому такого ж дитинства, яке було у нього — жорстокого сиротинця, де не навчали правил поведінки і не показали, що таке кохання та повага. І дивлячись в очі сину, який зустрів старшого альфу, що похвалив його, він не міг не погодитись на пропозицію Кріса про побачення.
— Так, сонечко, — Леон поправляє його волосся, — друг. Альфи нам друзі.
Як би йому не було страшно, всередині щось дозволяє довіритись. Він став на коліно перед його сином, щоб бути на рівних, і був добрим до нього, хоча Леон не розповідав, що має дітей. Це була не брехня, але напевно і Кріс сподівався на зовсім інше, приділяючи йому час.
Леон відпускає сина і кусає губу.
До нього справді залицялись.
Піднесення та забуте донині щастя швидко падає, коли з кухні чується противне шипіння — він забув про соус та молочну кашу, і тепер у нього немає ні соусу, ні каші, ні продуктів для них, а також купа посуду для миття і брудна плита. Леон дивиться на це і втомлено закриває очі.
Нічого не вийде. У нього немає для побачень часу, сил та грошей: син от-от йде в школу, на роботі відбувається незрозуміло що, няня скоро пошле його нахрін, а іншу за таку низьку ціну він не знайде. Він не памʼятає, коли востаннє спав більше шести годин в день, і одна година — це робочий обід, який він проводить в старому джипі аби хоч десь знайти тиші та відпочити.
Він виснажений, і тільки секс з незнайомцем дозволяв йому випустити ці сльози, а тепер цей незнайомець намагається залицятись до нього, не розуміючи, що просто витратить свій час на вітер.
Леон спирається на стільницю і глибоко дихає, дивлячись на підсмажений соус до пасти на плиті і намагаючись не зірватись. Якщо він заплаче, то почує син, а йому не варто переживати та сумувати через речі, які він ще не зможе зрозуміти.
Потрібно просто пережити ще один день.
Part: 3/8
— Ти лихоманиш, Кріс. Сходи помолися.
Клер мала рацію — пʼятнадцять років різниці це не десять, а навіть майже двадцять. Однак і Леону майже тридцять, а це робить їх різницю ще меншою. Та й Кріс відчуває себе молодше, років десь на тридцять сім, а можливо і тридцять пʼять, а це вже різниця у вісім років…
— Стояти, руки за голову!
Редфілд здивовано підіймає брови, коли двері відчиняє дитина — хлопчик у костюмі людини-павука наставляє на нього пальці. І це просто копія Леона, просто молодше — світлі очі, щічки, навіть колір волосся та зачіска однакова.
— Права зачитувати вмієш? — Кріс посміхається та слідкує за тим, як дитина починає нюхати його — надто відкрито та недбало, тому що нюх тільки починає відкриватись, але цього вже достатньо щоб відрізнити другу стать людини. — Я прийшов до…
— Боже, Чарлі, я ж просив не відкривати нікому двері! — чується зсередини будинку і чоловік не стримує посмішки, коли молодший брат Леона кричить у відповідь, закриваючи перед його носом двері:
— Тато, не виходь, там альфа!
Тато?
Волосся Леона зібране назад заколкою, а з плеча звисає стара розтягнута футболка, яка протерлась на плечі від часу. Синці під очима, босі ноги та погляд, спрямований на альфу з шоком, а потім острахом. Здається, ніби він майже не спав.
— Що ти тут робиш? — омега хоче закрити двері, але хлопчик вистрибує слідом, закриваючи його собою. Він розставляє руки і з викликом дивиться на незнайомого чоловіка на їх ґанку, через що Леон зітхає: — любий, це… друг. Все добре, йди в будинок.
Цей хлопчик альфа, так ще й з сильним відчуттям територіальної поведінки. Кріс посміхається з цього — таке маленьке, а вже кидає виклик старшому альфі.
— Ти захисник, я бачу це, — він присідає і хлопчик стискає губи, насторожено, тому що все ще боїться. Кріс простягає кулак, щоб привітатись: — я Кріс, друг твого тата. Привіз його мотоцикл.
— О Боже мій.
— Чарльз Адам Кеннеді, — хлопчик підіймає гордо носа і бʼє кулачком в більший, після чого соромʼязливо сміється і ховається за ногу тата.
Кріс затримується, стоячи на коліні, і дивиться на збентежений вираз обличчя Леона знизу-вверх — в ньому змішалась ніжність, спантеличеність та здивування. Він просить сина залишити їх та закриває двері за спиною, поки Редфілд підіймається.
— Я не хотів порушувати кордонів, — він винувато оглядає взуття, але руки на грудях схрещує, роздратований, — хоча, ти і не говорив, що заміжній.
— Тому що я ніколи і не був заміжнім.
Омега копіює його позу, але для захисту, і говорить про це так, ніби це нормально. Це шокує настільки, що альфа не стримує вираз обличчя, на що Леон фиркає:
— Не роби вигляд, ніби це щось дивне. Багато омег так живуть.
Виживають. Це не життя і Кріс в моменті розуміє, чому Леон не такий, як інші омеги: його життя обертається навколо дитини та спробах зібрати все до купи. Від нього не пахло іншими альфами, а це означає, що в житті у його сина немає прикладу, і йому потрібно бути сильним, аби замінити двох.
— Навіщо ти привіз його? — Леон не витримує паузи та тре обличчя, дивлячись на мотоцикл в пікапі чоловіка. — Боже, я взагалі забув за нього. Блять, хтось подав жалобу? Мені не приходив штраф.
Хлопець починає панічно шукати телефон в кишенях, але Редфілда нарешті відпускають думки і він зупиняє його та його потік проблем, які починають зʼявлятися навколо.
— Я відремонтував його, — Кріс проходить до машини, щоб почати знімати кріплення, — це радше зробила сестра по FaceTime, я не розбираюсь в них. Але якщо зламається винищувач — дзвони, я доступний завжди.
Леон несподівано тихо сміється та відвертається. Це вперше, коли альфа бачить його посмішку, і це дивує так, ніби на іншому кінці світу в пустелі випав сніг. Він знімає байк, попереджаючи, щоб омега не допомагав, і віддає його власнику.
— Скільки я винен тобі? — він опускає очі і щось обдумує. — Я ще не рахував, але у мене є…
Чоловік дивиться на будинок, де у вікні ворушаться штори. Не цього він очікував.
Але приїхав сюди заради чогось більшого.
Part: 2/8
— Куди ти тікаєш?
Альфа простягає руку і ловить хлопця, який планував втечу, за талію. Він притягує його до себе і цілує в родинку на плечі ззаду, яку цілував разів десять за сьогодні.
Леон був красивим. Високий та підтягнутий, Кріс відчував професійним оком, що омега пройшов армію, хоча це було рідкістю і не його справою. Не сьогодні точно; сьогодні він планував хоча б провести з ним більше часу, але натомість омега знову робить спробу піднятися, яку зупиняють.
— Я не проганяю тебе, — говорить Кріс заспокійливо, стискаючи долоню омеги, — відпочинь. Можеш поспати, я зовсім не проти.
Він пахне корицею в холодний вечір та мʼякістю квітів, але це не підходить втомі на його обличчі. Кожен альфа в здоровому глузді буде занепокоєний: це неправильно, бути поруч з омегою, якому потрібна допомога, і не запропонувати її. Від Леона пахло виснаженням та болем, вихід для якого він шукав в жорстокості чужих рук.
— У мене є плани, мені нічого тут робити, — на секунду Крісу здається, що він побачив ноту бажання піддатись в очах навпроти, але її різко обривають. Хлопець підіймається і знову починає збирати одяг.
Пропозицію на спільний душ він також ігнорує.
Як тільки двері зачиняються, Редфілд озирається. Цьому омезі не потрібна увага альфи і це боляче ранило, отримувати відторгнення, ніби для нього це нічого не варте. Омега-одиночка, звичайно. Хто ще міг сподобатись Крісу Редфілду?
Телефон вібрує і він дістає його з кишені разом із сигаретами, здивовано розуміючи, що повідомлення від Леона, який пару хвилин назад покинув його квартиру.
Леон: мій мотоцикл зламався. Ти можеш відвезти мене в одне місце? зараз.
Леон: це терміново.
— Не знав, що ти на мотоциклі, — Кріс виходить з будівлі та дивиться на налякані очі омеги, який нервово дивився в телефон, — все нормально?
— Я запізнююсь, — все, що говорить він, і Редфілд показує на свій пікап.
Він не став запитувати, чому хлопець не викликав таксі чи не зателефонував друзям, обравши альфу з яким трахався десять хвилин назад як спосіб пересування. Омега був знервованим — вічно дивився в телефон та у вікно, ніби хтось переслідував його, а ще просив поспішити.
— Щось сталось? — Кріс бачить його тривогу та не витримує, торкаючись рукою до напруженого передпліччя.
Він хоче допомогти, тому дозволяє собі випустити феромони, аби омега поруч міг хоча б на хвилину спокійно видихнути. Леон хоче щось сказати, але зупиняє себе і відвертається, коли через пару хвилин GPS показує, що вони на місці. Хлопець ледь не вистрибує з машини, прямуючи до будинку, поруч з яким стояла якась жінка.
Альфа спирається на руль і хмуро дивиться, як вона розмахує руками, щось кричить і забирає гроші від хлопця, а потім йде геть. Леон зникає в будинку — ні подяки, ні прощання. Кріс чекає ще пару хвилин, ніби омега згадає та вийде до нього, але один бог знає, що у цього хлопця в голові.
Коли Редфілд повертається, він оглядає мотоцикл на парковці — видно, що він живе на цьому світі не перший рік і за ним піклуються, але для молодого хлопця це більше спосіб пересування. Це дивно, тому що зазвичай молодь трясеться над ними і катається, аби привернути трохи уваги, а тут ніби усе навпаки.
Кріс бачив, де живе Леон. Якщо він вірно зрозумів, та жінка скоріш за все є орендодавцем, і у омеги достатньо грошей для будинку у доволі хорошому та тихому районі. Це не білі вулиці де ніхто не спить, і не студентське містечко, і нічого з цих фактів не сходилось в голові у альфи, як і те, чому він чекає відповіді на дзвінок до сестри, яка зналась в мотоциклах більше, ніж він.
Редфілд старший більше знав про літаки та бронетехніку, ніж про мотоцикли.
І про гарне залицяння теж.
Йду на перший показ Resident Evil в кіно.
На касі власник кінотеатру, питає мене: дивилась інші фільми? Говорю, що я фанатка всесвіту і грала в майже усі ігри.
Дає мені плакат, говорить, що теж є фанатом і був на прем’єрному показі місяць назад і писав офіційну рецензію. Такі от справи.
P.S. так, я та сама людина яка сідає по центру в першому ряду.
P.S.S. так, я в шоці і я серйозно плакала в кінці. це 10/10 для мене.
