пуржинка

Пʼятий Великдень який зустрічаю на фронті Опівночі батюшка, який до цього 15 місяців був піхотинцем, а тепер готує їжу та асистує лікарям, в розбитій будівлі стабу провів коротку службу та освятив картонну коробку з дарами За кілька годин потому з цього місця в свою останню путь вирушили троє загиблих військовослужбовців «Перемирʼя» чути краще за будь які обіцянки - воно дзижчить над нами FPV-шками і б’є Молніями та Залами, а ми дивимось оперативний чат з сповіщеннями що летить нас вбивати і їмо освячені пасочки та крашанки, які їхали до нас спершу мотолигою, потім човном, а потім броньованим дефендером За кілька днів до цього між роботою з пораненими ми збиралися разом за столом в підвалі, повному вологи та цвілі на стінах, на речах, на кушетках на яких спимо та писали писанки, - переважно при світлі ліхтариків, бо через складну логістику постійно бракує пального для генераторів Матеріали на них завозили заїжджаючи на ротацію, так само, як і пасочки - мотолигою, човном і броньованим дефендером Якщо переживуть дорогу назад - це будуть легендарні писанки «Стаб самогубців» - так називають наш стабілізаційний пункт інші, через дуже близьку відстань до лбз, і саме тут, де смерть поруч настільки близько, життя відчувається гостріше за будь-які слова Христос воскрес Христос Воскрес Христос воскрес