Trump is selling out Ukraine. His goal is to undermine Ukraine’s capabilities and give russia a decisive advantage in the war. A new Reuters investigation reveals troubling details about the Trump administration’s treatment of Ukraine. Trump has repeatedly demanded that Ukraine stop attacking russian oil refineries – one of the few effective ways Ukraine can undermine russia’s ability to finance its war. According to President Zelenskyy, American officials threatened to cut off intelligence sharing if Ukraine continued these strikes. A U.S. official disputes this account. Trump has authorized russian diesel sales on international markets and waived certain sanctions, potentially providing Moscow with additional revenue. Reuters also reports that Trump has cultivated a relationship with Putin that departs from traditional U.S. foreign policy. Suriya Jayanti, a former U.S. official and Atlantic Council senior fellow, offered a particularly disturbing interpretation of these developments: the objective is not a genuine energy ceasefire, but to weaken Ukraine and give russia a decisive military advantage. Think about what is happening. Russia continues attacking Ukrainian cities, destroying energy infrastructure, and killing civilians. Meanwhile, the American administration is pressuring Ukraine to stop attacking the infrastructure that helps finance russia’s war. Ukraine is being pressured to restrain itself while its aggressor continues its attacks. The fundamental question is no longer simply whether Trump can negotiate peace. It is whether his administration’s actions are making Ukraine weaker and russia stronger. And the evidence reported by Reuters gives us serious reasons to ask that question. Source: Reuters, October 25, 2026.

⚡️️ US holding up air defense missiles for Ukraine for nearly a month, Zelensky says. A senior Ukrainian official previously told the Kyiv Independent that the batch awaiting U.S. Defense Secretary Pete Hegseth's approval was "significant." kyivindependent.com/us-holdi…

72 defenders of Azovstal came home in the latest exchange. But more than 500 Azov fighters still remain in russian captivity, and at least 3 Ukrainian POWs have died there this year. Don't stop shouting about them. Don't let the world forget. #FreeAzovstalDefenders

"Не здавайтесь і не зраджуйте Батьківщину" - сказав йому вертухай у російській колонії. Це був той самий чоловік, який щодня бив українців. Він думав, що його зараз поб'ють. А вертухай відвів його в кімнату і сказав те, чого він не очікував почути від ворога. Історія Володимира Сорочана - експолоненого з Херсона. 30 місяців у російському полоні. "Раз в три місяці когось забивали до смерті. Просто тому, що їм так захотілося", - згадує він. Найважче було в Ряжску, коли не годували. На вечерю давали чверть картоплі і казали: "Нічого, вилікуєтесь уже в Україні". А якось принесли гречку - "але там була не гречка, а вода. Я казав, що це просто вода, коли миють каструлю". Одного разу вертухай запитав, звідки він родом. Володимир відповів: з Херсона. Той вивів його в окрему кімнату, зняв балаклаву і сказав російською: "Я зробив дурну помилку в 14-му році, що повірив пропаганді. Зараз дуже шкодую. І як би вам важко не було - не здавайтесь, не зраджуйте Батьківщину". "На його очах наверталися сльози. Він був більш пригнічений, ніж навіть ми в полоні", - каже Володимир. І додає: "Можливо, у нього була задача втертися в довіру. Але мені здається, що якісь нотки співчуття в ньому були". Про кожен день побиття він розповідає стримано. Працювали кінологами і шокерами. "Коли били, їм подобалося, щоб ми кричали". Без слів починали бити по ногах гумовою палицею - і всі мовчали. "Ви що, вам не боляче?" - і бив ще сильніше. Кричати доводилося, щоб задовольнити його его. "І перший раз у житті я побачив колір своїх ніг майже від п'ят до сідниць. Вона була чорно-синя". А ще був день, коли замість палиці й шокера у вертухая в руках опинився фотоапарат. "Я думаю: що це, фотосесія буде?" Виявилось - обмін. Охоронці казали, що це "наступний етап" і що вони залишаються в Росії. Але сусіди по камері вже знали правду. "Я вже був упевнений - сам у собі, в серці, - що їду на обмін. Бо цього дуже хотілося". І ось він уже в Україні. Заходить сбушник, називає прізвище - і не збігається ім'я та по батькові. "Я йому кажу: я нікуди назад не поїду". - "Та ти вже приїхав, ти вже нікуди не поїдеш". Сьогодні Володимир уперше за рік наважився приїхати в рідний Херсон. "Мене всі відмовляли: тут шалені обстріли, не приїжджай. Я уявляв, що буде гірше - бо бачив, що сталося з Маріуполем. Я не скажу, що Херсон мертвий, але він ледве дихає", - каже він. Він веде блог про полон і написав книгу "Полон". І показує те, що бачив щодня: ось кормушка - віконечко в коридор, звідки видавали їжу. Ось коридор, де треба стати вздовж стіни - і по тобі починають працювати. "Ми ніколи не були браттями - ні по родині, ні по матері". Він вижив. І розповідає далі - щоб не забули.